Щупики - це село Богуславського району, центр сільської ради, що знаходиться в північній частині району, розташоване за 6км. від районного центра і за 5 км. від залізничної станції Богуслав на автошляху Богуслав - Миронівка. Сільська рада займає загальну площу 2796, 8 га. Площа населених пунктів 510, 7 га. На 01. 01. 2013 року кількість населення становить 757 чоловік. Сільській раді підпорядковані населені пункти Туники та Карандинці.

Назва села походить від слова «шупити» - спілкування, розуміти. Село засноване в XVI - XVII столітті і належало до Богуславського староства. Вперше згадується в 1739 році під час побудови церкви Воскресіння Христового.

Саме при цій церкві і було в 1860 р. відкрито першу в XIX ст. у с. Шупиках парафіяльну школу. ЇЇ фундатором став настоятель шупиківського храму священик о.Іоаким Федорович Кудрицький. Священик мав чималий досвід у вихованні та навчанні підростаючого покоління. Оскільки був батьком шістьох дітей. За сумлінну пастирську та освітню діяльність о.Іоаким був нагороджений набедреником та скуфією. Після смерті цього священика шупиківською школою завідувал священики о. Миколай Росс - Славський та Іоанн Штангеєв, про діяльність яки детальних відомостей не збереглося. Останнім дореволюційним настоятелем Воскресенського храму с. Шупики був священик о. Платон Слуцький. Наставник школи мав досвід педагогічної роботи, оскільки певний час працював вчителем с. Пашківці Київського повіту. Перша парафіянська школа в с.Шупики розташовувалася в будинку дяка Трохима Андрійовича Левицького, який служив у Шупиках близько 40 років. Дяк довгий час гостинно приймав у себе школярів, зважаючи на те, що мав ще й власних шестеро дітей. Далі Шупиківська школа стала розміщуватися в будинку спеціально купленого для училища. На початку століття миряни за допомогою єпархіальної училищної ради спорудили новий будинок для шкільних занять який проіснував у селі до радянських часів.

Будівництво проводилося за рахунок сільської громади, церкви і земства. Велику допомогу матеріалами надав поміщик Кобишкін, який виділив цеглу, шо вироблялася в селі Шупики, по дешевій ціні. Дата будови приміщення була виложена на фасаді будинку і зберігалася до 1990 року. Приміщення складалося з двох кімнат, де навчалися діти. В 1990 році будинок було зруйновано. В цей час також було збудовано будинок для священика . Навчання проходило в дві зміни.

Нові програми дали можливість учителям працювати по-іншому. З 1928 року вчителем в сільській школі почав працювати Тищук Іван Ісайович. Він мав середню спеціальну освіту, добре володів українською мовою, багато знав історичних подій громадянської війни. В 1933 році трагічно загинув.

Після нього працювали вчителями Куйбіда Ф.С., Березовий І. Я. Завшколою був Шевченко Гаврило Дмитрович до 1941 року, 1911 року народження. Освіта середня спеціальна. В роки Великої Вітчизняної війни, через німецьку окупацію школа не працювала.

Фашисти нанесли великої шкоди приміщенню,  спалили частину парт. Після звільнення від німецько-фашистських загарбників люди почали мріяти про краще майбутнє. В 1944 році відновила роботу початкова школа. З кожними роком кількість учнів збільшувалась. Початкова школа з 1950 року набуває статуту семирічної. Кількість класів збільшується. Постало питання будівництва нового приміщення. В 1959 році було закладено фундамент під будинок культури. Силами громади села вирішено було побудувати нове приміщення школи. В 1962 році учні почали навчання в прекрасних, світлих класних кімнатах. В цей час в школі налічувалося понад 150 учнів. А в 1969 році вже навчалося понад 200 учнів, тому що до Шупиківської школи були приєднані Карандинська та Туницька початкої школи. В 1989 році до цього приміщення добудовано  спортивну залу, їдальню, вісім класних кімнат.

Важливу роль в навчально-виховному процесі відіграє керівник закладу. Перед ним постає багато питань, які потрібно вирішувати. Адже ще В.Сухомлинський писав «Мистецтво керівництва школою полягає в тому, щоб вчителів початкових, семирічних та старших класів об*єднували єдині педагогічні переконання, щоб індивідуальна творчість текла невимушеним джерелом в єдиний потік колективної майстерності. Колективного досвіду, колективної турботи про знання учнів.» Директор школи повинен орієнтуватися на співпрацю, активну взаємодію з колективом у всіх питаннях навчання та виховання учнів і колегіально приймати рішення. Директор повинен надавати встановленню психологічного контакту з кожним працівником і всім колективом. В основу стилю управління кожен керівник повинен покласти науковий аналіз, прогнозування, які опираються на діагностику, матеріальні і кадрові ресурси школи. Нашу школу в різні роки очолювали прекрасні і мудрі керівники. Але важко було працювати через відсутність житла, тому-то часто мінялись керівники. Також була слабка матеріальна база школи. З 1948 року по 1951 рік завшколою, а потім директором семирічки, був Перетятько Григорій Філімонович, 1909 року народження. В 1951 році директором школи став Білорус В.П. При ньому відбувся перший випуск учнів за семирічну освіту. Після нього директором працював Прудиус Іван Романович, 1921 року народження. В 1940 році закінчив 10 класів Богуславської СШ№1. А в 1959 році – Київський педінститут. При ньому було добудовано до старого приміщення одну класну кімнату і учительську.  Звільнився за станом здоров*я в 1955 році. В 1955 році став Березовий Ілля Якович. В 1956 році було призначено Алексєєва Івана Ферапонтовича. Директором був один рік. Протягом 1957-1958 років працювала директором  Жиленко Олександра Іванівна.  В 1958-1959 роках  був директором школи Марійко Іван Дмитрович. Так за шість років змінилося шість директорів.

У 2009 році заклад змінив назву з Шупиківської ЗОШ І-ІІ ступенів Богуславської районної ради Київської області на Шупиківський навчально-виховний комплекс «ЗОШ І-ІІ ступенів – дитячий садок» Богуславської міської ради Київської області.

У 2021 році - рішенням сесії Богуславської міської ради заклад перейменовано на Шупиківську філію ОЗО Богуславський ліцей №2 Богуславської міської ради Київської області".