Середніцький Віталій Олександрович, 27 вересня під час виконання бойового завдання в районі м. Оріхів Пологівського району Запорізької області загинув наш 24-річний земляк.

Народився Герой 6 травня 1999 року в Богуславі. Разом зі своїми однокласниками закінчив міську школу № 2 та вступив до ДНЗ «Богуславський центр професійно-технічної освіти», аби стати кухарем, як його ненька.

Після отримання диплому про освіту Віталій пройшов строкову службу в лавах Збройних Сил України. Повернувся додому, став будувати плани на майбутнє, мріяв зустріти оту єдину кохану, стати кухарем, адже дуже любив і вмів готувати, проте війна обірвала всі задуми юнака.  

1 квітня 2022 року його призвали на захист країни від ворога й Герой, відклавши свої плани на майбутнє, взяв зброю в руки. Він більше року мужньо виконував свій військовий обов’язок у боях за Україну, щодня намагався відправляти звісточку матері, аби вона не турбувалась. 27 вересня — був останній дзвінок додому…

Пам’ять про цього хороброго юнака вічно житиме в наших серцях.

Підлубний Микола Якович,  — солдат,  командир бойової машини,  вірно ніс службу в 110 окремій механізованій бригаді (3 батальйон, 9 рота). Помер захисник 27 березня 2023 року в шпиталі ім. Мечникова від отриманих поранень, несумісних із життям.

Герой народився в Богуславі 25 грудня 1992 року, в багатодітній родині, в якій, окрім нього, зростали ще сестричка та два молодших брати. Навчався у Богуславській ЗОШ №2.

У своєму житті він намагався всім допомогти, всіх підтримати, а ще, як розповідає дружина Аніта, мав дуже багато мрій і планів. Мріяв, щоб його сім’я, його маленький дворічний син Нікіта жили в достатку, мали все найкраще. У нього завжди було багато друзів, дуже любив грати у футбол. Коли розпочалася війна, Микола із родиною проживав у Житомирській області, звідки родом дружина. Наступи ворога, постійні обстріли змусили молоду родину в березні 2022 року виїхати до Львівської області, де на другий день чоловіка призвали на військову службу. За цей час пройшов «найгарячіші» точки фронту, виходив живим із надскладніших боїв, проте отримані поранення в районі міста Красногорівки Донецької області, на превеликий жаль, виявилися надто тяжкими…

Світла пам’ять про Героя вічно житиме в наших серцях… 

Старший солдат Збройних сил України Павло Анатолійович Пушняк, народився в Богуславі 21 лютого 1978 року, де у 1995 році закінчив місцеву загальноосвітню школу № 2. Мешкав у Голосіївському районі Києва. Активний учасник Євромайдану. 

В часи російсько-української війни виконував обов'язки водія — електрика у складі 72-ої окремої механізованої бригади.

6 серпня 2014 року помер від численних осколкових поранень, отриманих близько 6:30 ранку поблизу села Дякове, що на Луганщині, під час масованого артилерійського обстрілу російсько-терористичними військами українських підрозділів.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).